Наразі третє динамівське місце з минулого чемпіонату видається манною, а Сьомін – тактичним генієм

Схоже, Олег Блохін добряче засвоїв неоднозначний християнський постулат щодо того, що після правої щоки треба під удар підставити ліву. Бідолашного Олега Володимировича скубе кожен, хто більш—менш вправно володіє тренерським ремеслом. На все це динамівський тренер лише корчить гримаси. Та "будує команду".

Добудувався. Наразі третє динамівське місце з минулого чемпіонату видається манною, а Сьомін – тактичним генієм…

…Усе змішалося в нашому футбольному господарстві. Якби пару-трійку років тому гру "Металіст" — "Динамо" представляли центральним матчем туру, навряд чи харківський клуб був би в ролі фаворита. Не кажучи вже про те, що він, харківський клуб, посідав би після доброї частини сезону першу сходинку, а "Динамо" — шосту. Проте наразі такі реалії. Почасти ці реалії спричинив сам динамівський клуб, який, повіривши у власну нездоланну велич, проґавив за спуртом спочатку "Шахтаря", а потім і "Дніпра" з "Металістом". Поки кияни тупцювали на марші, опоненти нарощували м'язи.

Зрештою, "Динамо" втратило абсолютну монархію якось непомітно, фактично без бою, задовольняючись роллю "непершого серед нерівних". Хоча в незавидному нинішньому положенні учорашнього гранда опосередковано "повинні" й його "закляті друзі", в яких виявилася надто файною пам'ять на образи. От вони нині й збиткуються усіляко над "героями вчорашніх днів", взявши на озброєння перевірений століттями метод — "друзям — усе, ворогам — закон". Динамівському президентові можна справді поспівчувати, адже його дітище часом відверто заганяють "за прапорці", нав'язуючи з маніакальною впертістю статус "міцного середняка". Проте…

Проте далеко не все лежить у цій довкола футбольній площині. Навіть у порівнянні з фактично необмеженим бюджетом донецького "Шахтаря", трансферна діяльність столичного клубу може видатися вражаючою. Минулого сезону Ігор Суркіс не шкодував коштів на нових виконавців, цього сезону динамівський очільник перевершив у цьому сенсі себе минулорічного. Зовні видається, що фактично всі забаганки динамівського тренера були виконані. Крім того, також за зовнішніми спогляданнями можна зробити висновок, що нікому досі молодший Суркіс не довіряв так глибоко й уперто, як Олегові Блохіну.

Натомість Олег Володимирович наразі платить дрібнішою монетою. За тридцять матчів на посаді динамівського наставника Блохін не виграв жодного вирішального поєдинку (якщо не брати до уваги позбавлену фактичної інтриги домашню гру минулого чемпіонату з "Дніпром" та нещодавню "феєрію" з "Актобе"). Із останніх "здобутків" Олега Володимировича — уже традиційна поразка від "Шахтаря", нетрадиційна — від "Чорноморця", а із звитяг — тільки нічия з "Дніпром". Дуже замало, як для месії. Ще менше, якщо врахувати вкладені в команду десятки мільйонів. Невже справді "міцний середняк" — то реальна нинішня динамівська карма

Частково відповідь на це нериторичне питання мала дати зустріч проти "Металіста", нинішнього лідера чемпіонських перегонів. Можна за бажання довго розмірковувати про те, що команди перебувають в нерівних умовах, мовляв, "Динамо" грає на два фронти, тоді як "Металіст" — лише на внутрішньому, а після матчів збірних динамівські повпреди стомилися більше, аніж їхні харківські колеги. Проте всі ці балачки — від лукавого. Олег Блохін із власного досвіду має пам'ятати, що в подібному темпі (якщо не сказати значно інтенсивнішому) функціонувало "Динамо" в найкращі його роки. Має функціонувати й зараз. Бо що б хто не говорив, але за рівнем виконавців "Динамо" навряд чи поступається тому таки "Металісту". Та й лава запасних у динамівців на даний момент не коротша від харківської. Відтак маю сміливість заявити, що долю цього (й подібних за рівнем) протистоянь мають вирішувати дрібниці, яких, як відомо, в футболі не буває, й тренерське чуття. Чи то тренерська майстерність, якщо бажаєте.

Перший тайм "Динамо" й Блохін програли. Не в одні ворота, та все ж. Флангові проходи й простріли у виконанні господарів чомусь для гостей ставали одкровенням. Не кажучи вже про стандарти з боку харків'ян. Центр захисту "Динамо" — знову ахіллесова п'ята команди. На початку гри саме із цього плацдарму мав безперешкодно забивати Девич — проте погарячкував і заплутався в своїх ногах. А єдиний у першій половині зустрічі гол кияни пропустили також із підшефної території Драговича й Хачеріді. Схоже, ротація динамівських оборонців у цій ланці не сприяє покращенню. Проте ситуація в ланці атакуючій не менш тривожна. Із розрекламованих "біло-блакитних" новачків на повен голос, із "коліс" так ніхто й не зміг заявити про себе. Засяяв Мбокані, але так же раптово й погас. Про решту говорити не доводиться. Чи ще, чи вже. Не зрозуміла ситуація і з Ярмоленком. Чому в найвирішальніших матчах Андрій губиться А скільки ще подібних локальних питань Питань, на які відповіді немає, хоча вони, питання ці, аж ніяк не риторичні.

А що ж "Металіст" Досягши бажаного в першій сорокап'ятихвилинці, причому, як здалося, досягши малою кров'ю, слобожанці намагалися діяти в таймі другому строго за рахунком. Тобто, події форсувати ніхто не збирався, покладаючись на чужі помилки на власні контрвипади. Власне, тактика проста, як новітня донецька філософія, проте в даному випадку чи не найбільш виправдана. Вочевидь, Блохін на місці Маркевича діяв би подібним чином. До того ж, "Металіст" на рівному місці втратив свого лідера Хав'єра.

Чи були в динамівців нагоди витиснути максимум із такої достоту обережної тактики свого опонента Судячи з перебігу подій — так, одначе виходячи зі створених моментів — ні. Гості якось невпевнено й одноманітно товклися головою в мур, навіть не намагаючись цей мур обійти. Точніше буде сказати — не знаючи, як його обійти. У вирішальний момент, коли здавалося, що динамівський лоб таки зможе протаранити харківську стіну, своє слово мав сказати динамівський тренер, своєчасно висмикнувши з рукава козирів-джокерів. Натомість Олег Володимирович послабив свій стартовий склад, своїми замінами фактично зламавши конструктивну гру команди в центрі поля.

А от хитрющий Маркевич свого досяг. Причому, як здалося, без зайвих зусиль та клопоту. Витримавши гросмейстерську паузу, харківський тренер випускав на заміну тих, кого й мав. До того ж динамівців явно не вистачило на всю зустріч. Агов, функціональна готовність, де ти! Знову розіграш стандарту, знову із динамівських оборонців роблять клоунів. А третім голом "Металіст" зробив клоуном уже динамівського наставника. Якому й залишилося, що скорчити гримасу. Таки "міцний середняк".

Чи вже не міцний

Ігоре Михайловичу, а може, дідько з нею, принциповістю й вірою, коліном під зад цього месію й запросити когось на кшталт Фоменка чи Кучука, якщо іноземців на дух не виносите Бо не буде діла з цим тренером. Це було видно ще минулого року. Ще очевидніше стало в році нинішньому.

"Він лише курить та п'є каву" — сказав про Олега Володимировича його вже колишній підопічний Артем Мілевський. Подумалося попервах, що то Міля вимовив спересердя, щоб насолити нам зі своєї турецької глухомані. Але коли туман розвіявся, стало очевидним, що Артем десь мав рацію: тренерського хисту Блохіна ми поки що так і не побачили. І кивати на гіркий спадок ЮрШпалича вже якось несолідно, моветон якийсь. Ну, якщо ви не прихильники новітньої філософії папередників. Тому не бійтеся різких рухів, Ігоре Михайловичу. Гірше вже не буде.

Бо не може бути за визначенням. Олександр Солнцев

//prosport.tsn.ua